Історія

НАША  ІСТОРІЯ

     У минулому столітті  в час полонізації українського населення польською владою, здебільшого при церквах створювалися дитячі садочки, або як їх ще любовно називали - "захоронки". У них працювали священники, сестри-законниці та національно свідома молодь з "Просвіти", що дбали про виховання та формування з малку в дітей любові до рідного, українського.

       Працювала така захоронка і в Нижанковичах. В тридцяті роки вона була під патронатом отця Михаіла Мельника, на той час великого патріота, що, дбаючи не тільки про духовне виховання, а й про виховання майбутніх свідомих українців, віддав половину приміщення плебанії під садочок та приймав активну участь у його житті.

        В час німецької окупації в приміщені плебанії для захоронки було виділено 2 кімнати, де з дітьми працювали сестри-служебниці Михайлина та Катерина.

       Після війни у 1947-48 роках і по 1950 рік ясла-садок поновили свою роботу і знаходилися в будинку №15 по вул. Загородній.

       В 1950 році дитячий садок знаходився в приміщенні колишньої польської плебаніїпо вул. Костюшка.

       В 1960 році садочок знову перебрався в колишнє приміщення греко-католицької плебанії, а дитячі ясла розмістилися в приміщення, де тепер знаходиться гуртожиток школи по вул. Костюшка.

       Після того, як Нижанковичі приєднали до Добромильського району, ясла розмістилися у приміщенні колишнього КГБ, їх об"єднали з садочком в одну дитячу установу.

       Завдяки невтомній праці вихователів та вмілого керівництва завідуючої - людини, відданої любимій справі, діти зростали здоровими, вихованими, матері селища спокійно працювали в різних галузях народного господарства, а школа поповнювалася добре підготовленими до навчання першокласниками.